Всеукраїнська незалежна профспілка «Захист праці»: історія боротьби та сучасні виклики

 



Олег ВЕРНИК, Голова ВНПС «Захист праці»


24 лютого 2022 року розпочалася повномасштабна агресія російського імперіалізму проти України. Вона сталася саме в той момент, коли українські профспілки перебували на певному підйомі й отримали шанс зупинити атаку уряду Зеленського на основи трудового та профспілкового законодавства України.

 

Підйом українського робітничого та профспілкового руху до початку російської повномасштабної агресії.

Ще 7 жовтня 2021 року у Всесвітній день дій за гідну працю об’єднаним українським профспілкам вдалося мобілізувати в Києві понад 15 000 профспілкових активістів на масову акцію протесту проти антиробочої реформи трудового законодавства. Серед законопроектів, які розглядалися в парламенті, був законопроект № 5371, який виключав працівників підприємств малого та середнього бізнесу з-під правового захисту, встановлюючи новий «договірний режим регулювання трудових відносин», за якого всі умови праці визначаються трудовим договором, а не трудовим законодавством. Уряд Зеленського планував передати право на звільнення працівників виключно на розсуд роботодавців, оскільки підстави для звільнення планувалося визначати індивідуальними трудовими договорами, а не існуючим зараз закритим переліком підстав, передбаченим Трудовим кодексом. Ще один антиробочий законопроект № 5388 мав на меті запровадити практично необмежене використання короткострокових трудових договорів; вводив додаткові підстави для звільнення; позбавляв матерів-одиначок, інвалідів, молодих працівників будь-яких гарантій, а також позбавляв працівників гарантій під час понаднормової роботи.

Об’єднаними зусиллями українських профспілок та масовими акціями робітничих протестів восени 2021 року вдалося зупинити наступ на трудові права українських робітників. Українські профспілки тоді відчули свою силу, почалися консультації між профспілками та лівим активом щодо шляхів створення в Україні широкої ліво-профспілкової партії. Путінська збройна агресія, фактично, перервала цей підйом українських профспілок і відкинула поточний політичний порядок денний далеко назад і далеко вправо.

 

Українські профспілки та воєнний стан

У зв’язку з введенням воєнного стану в Україні було заборонено проведення масових вуличних акцій, і профспілки, фактично, втратили можливість здійснювати свою діяльність за межами підприємств. Водночас в умовах війни команда Зеленського в парламенті продовжила атаки на права працівників та профспілок.

Уже в липні 2022 року, тобто в самий розпал відбиття російської агресії, президент Володимир Зеленський підписав антиробітничий та антипрофспілковий закон № 5371, який був ухвалений Верховною Радою України 19 липня 2022 року.  Закон вивів з-під дії Трудового кодексу працівників підприємств зі штатом менше 250 осіб. А ці компанії становлять понад 80 % від загальної кількості підприємств. Цей антинародний закон позбавив робітників можливості укладати колективні договори з роботодавцями, перенісши всю сферу трудового регулювання на індивідуальні трудові договори, тоді як колективні трудові договори відповідно до чинного трудового законодавства України укладають професійні спілки, уповноважені трудові колективи та роботодавці.

Прийнятий закон також позбавив профспілки можливості блокувати звільнення робітників та профспілкових активістів, які борються за права трудящих на підприємствах. Тепер будь-яка спроба захистити трудові права робітників негайно спричинить звільнення активістів, при цьому профспілки вже будуть позбавлені права їх захищати.

У листопаді 2023 року Зеленський продовжив атакувати права робітників і профспілок. Парламент за ініціативою партії Зеленського ухвалив Закон № 3494-ІХ. Згідно з цим законом профспілки, фактично, втратили право на проведення для членів своїх профспілкових комітетів профспілкового навчання. Раніше профспілкове законодавство України надавало профспілкам можливість організовувати для членів своїх виборних органів профспілкове навчання тривалістю до 6 днів на рік із збереженням заробітної плати за рахунок роботодавця. Це демократичне досягнення українські профспілки зуміли ще у 2009 році внести до Закону України «Про профспілки». Тепер, користуючись важкою війною, замість необхідної підтримки профспілок уряд Зеленського, навпаки, методично знищує їхні права та здобутки.

 

«Захист праці»: участь профспілкових активістів у війні

Станом на лютий 2022 року у Всеукраїнській незалежній профспілці «Захист праці» налічувалося понад 4 500 членів. Профспілкові організації «Захисту праці» існують у багатьох регіонах України й охоплюють різні сфери промисловості та культури. Це й шахтарські профспілкові організації на заході України (державне підприємство «Волинь-вугілля») та на сході України (державне підприємство «Селидів-вугілля»), це й провідні підприємства хімічної промисловості («Карпатнефтехім») та оборонного сектору (Науково-виробниче об’єднання «Іскра» у Запоріжжі), атомної промисловості («Чорнобильська атомна станція»), банківської сфери («Укрсиббанк»), транспорту («Львівелектротранс», Чернівецьке тролейбусне управління), науки та культури (Національний музей історії України, Військовий музей) та ціла низка інших важливих профспілкових організацій. 

Це невелика за українськими мірками профспілка, але вона досить відома в Україні своїм лівим і бойовим характером. На її рахунку — успішні кампанії різних років. Серед них — зупинка приватизації комунальних ринків Києва (2010–2011), поновлення на роботі великої кількості робітничих активістів у різних регіонах України завдяки сильному юридичному департаменту профспілки.

З перших днів російської агресії велика кількість ключових активістів нашої профспілки пішла на фронт як добровольці, дуже багато хто також був мобілізований на фронт. Багато підприємств, де працюють наші профспілкові організації, отримали статус «критичних» для української інфраструктури, а їхні працівники отримали відстрочку від мобілізації та продовжують працювати в тилу.

У березні 2022 року на фронті героїчно загинув наш перший профспілковий активіст-шахтар — Олександр Агафонов, член нашої Первинної профспілкової організації Незалежної профспілки України «Захист праці» шахти «Бужанська» державного підприємства «Волиньвугілля». 6 листопада 2023 року в селищі Роботіне Запорізької області загинув наш залізничник Сергій Масний, член профкому Профспілкової організації «Захист праці» у виробничому підрозділі «Куп'янськ-Вузлова дистанція колії» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця». У червні 2024 року загинув наш бойовий профспілковий побратим — член Профспілкового комітету «Захист праці» на Житньому ринку Києва Валентин Меделян. У грудні 2024 року на найважчому Покровському напрямку в бою зник безвісти наш побратим Михайло Петрів – член профспілкового комітету «Захисту праці» на хімічному підприємстві Західної України «Карпатнефтехім». Ми маємо інформацію, що незворотні втрати зазнають і інші незалежні профспілки України.

У дуже скрутному становищі опинилися ті профспілкові організації «Захисту праці», які потрапили під російську окупацію. Дуже показовим прикладом є наша профспілкова організація залізничників із тимчасово окупованого міста Куп’янськ-Узлова. Вони були змушені припинити свою роботу під час окупації та в тяжких умовах через Росію добиратися до Західної Європи. Наразі їм вдалося влаштуватися на роботу на залізницю в Польщі.

Безпрецедентна ситуація склалася з нашою шахтарською профспілковою організацією на підприємстві «Селидовугілля». Це українське шахтарське місто Селидове з Донецької області. Коли восени 2024 року російські війська наближалися до Селидова, наші шахтарі-профспілковці взяли до рук зброю, щоб захищати своє рідне місто. Місто було окуповане російською армією, і ми досі не маємо повної та остаточної інформації про долю наших профспілкових товаришів.

 

Міжнародна робітнича та профспілкова солідарність

Вже з перших днів повномасштабної російської агресії наша профспілка «Захист праці» звернулася до трудящих усього світу із закликом до міжнародної робітничої солідарності з українськими трудящими та профспілками. Величезну допомогу ми отримали від товаришів із Міжнародної соціалістичної ліги (LIS-ISL) та аргентинських трудящих. Наші товариші не тільки провели низку масових акцій солідарності в різних містах Америки та Європи, а й організували збір коштів на допомогу українським профспілковим активістам з нашої профспілки. Зокрема, було організовано збір коштів для допомоги вдові та доньці нашого профспілкового активіста-шахтаря Олександра Агафонова, який загинув на фронті.

Також слід зазначити суттєву допомогу, яку отримали наші профспілкові шахтарські організації на підприємстві «Волиньвугілля» від «Міжнародної шахтарської координації» з німецького міста Гельзенкірхен. Їхня допомога також була дуже важливою для сімей наших шахтарів, оскільки завдяки їй було придбано електричні обігрівачі, які рятують шахтарські сім’ї морозними зимами.

Фактор міжнародної робітничої солідарності є ключовим для нашої профспілки та нашої боротьби. Ми справді щасливі, що робітники України не залишилися наодинці зі своїми проблемами і що світовий робітничий клас, його бойові профспілки та справді ліві організації простягнули нам руку допомоги в найважчу хвилину.

 

Пріоритети нашої роботи у воєнний час

Наша профспілка неодноразово у своїх заявах підкреслювала, що українські трудящі та їхні профспілки ведуть важку й запеклу боротьбу одночасно на двох фронтах — проти путінської імперіалістичної агресії та проти буржуазного уряду Зеленського, який щодня атакує базові права трудящих.

У ситуації заборони масових акцій в Україні основний тягар нашої роботи перенесено на самі підприємства. Під прикриттям війни роботодавці намагаються позбутися найбільш неугодних їм незалежних профспілкових активістів. На наш профспілковий актив з початку війни обрушилася велика кількість незаконних звільнень. Ми були змушені посилити наш юридичний напрям роботи в судах. Навіть у ситуації тотально корумпованих українських судів нам під час війни все ж вдається домогтися поновлення на роботі наших звільнених товаришів або скасувати незаконні догани.

Зокрема, у липні 2024 року рішенням суду було поновлено на роботі раніше незаконно звільненого нашого лідера профспілки тролейбусників у «Чернівецькому тролейбусному управлінні» Юліана Василю. Протягом 2023–2024 років нам вдавалося виграти одразу кілька судових справ щодо поновлення на роботі наших профспілкових активістів-енергетиків з підприємства українського олігарха Ріната Ахметова «ДТЕК-ДНІПРОЕНЕРГО».

Незважаючи на вкрай складну ситуацію, наша незалежна українська профспілка «Захист праці» продовжує свою роботу та боротьбу у найтіснішій координації та взаємодії з нашими товаришами по профспілковій боротьбі в усьому світі. Хай живе міжнародна робітнича та профспілкова солідарність!

 ****

З усією неіронічною творчістю Олега Верника, що була зібрана в цей блог, можна ознайомитися ТУТ (просто натисніть на рожеве)  

***

Актуальне оновлення блогу - ТУТ 


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Інтервʼю Олега Верника телеграм-каналу "Варта" [21.07.2026]

A Pseudo-Trotskyist Sect from the USA in the Service of Russian Imperialism [archive, June 2022]

Пес Патрон та Рейчел: чекаємо на розв'язку!