Імперіалістичний союз Трампа і Путіна (для видання "Permanent Revolution") [архів, 14.07.2025]

 

Зрозуміло, що Дональд Трамп хоче увійти в історію. Для політика, який перебуває на заході життя, це цілком розумне бажання. Залишається тільки вибрати оптимальні засоби для досягнення цієї мети. І Трамп їх, здається, вибрав...

Занурення світу в стан тотального хаосу і руйнування всього того, що становило основи глобального світового порядку протягом багатьох десятиліть після закінчення Другої світової війни.

Зрозуміло, що цей минулий світовий порядок був далеко не ідеальним і далеко не справедливим. Він був заснований на правилах світової капіталістичної глобалізації, де свої економічні інтереси сукупний західний імперіалізм («вісь добра») прикривав ліберальною ширмою «захисту прав людини» і «боротьби за демократію». Ліберальна парадигма проведення зовнішньої експансіоністської політики вимагала у зовнішній політиці США значних інвестицій на підкупи урядів і провідних політиків по всьому світу.

А це, в свою чергу, заохочувало втечу значних сегментів економічного виробництва і капіталів з материнських країн «золотого мільярда» в ці країни, що розвиваються, з їх корумпованими бюрократичними режимами, з їх «офшорами», що дозволяють ухилятися від оподаткування, з їх дешевою робочою силою, що істотно знижує витрати виробництва. Потім ця вироблена за межами США продукція цілеспрямовано потрапляла на американський ринок і приносила величезні надприбутки тим самим американським власникам транснаціональних корпорацій, одночасно максимально підвищуючи торговий дефіцит США, який у січні 2025 року становив уже 130 мільярдів доларів. А державний борг США станом на 24 березня 2025 року оцінювався вже в $36,64 трильйонів, де на кожного американця припадало приблизно по $107 тис.

Очевидно, що утримання клієнтури США по всьому світу – справа вкрай витратна. Величезний апарат USAID став при ліберальному патронажі з боку Демократичної партії вже, багато в чому, самодостатнім і вже складно було визначити, де він намагався проводити інтереси США в тому чи іншому регіоні, а де він займався виключно «реалізацією» (читай крадіжкою) американського бюджету.

Довгі роки робота USAID в Україні будувалася на цих самих принципах підкупу і корумпування ключових українських чиновників і політиків найвищого рівня, формування підконтрольних і фінансуваних США організацій «громадянського суспільства України». Президент Володимир Зеленський під час першого президентства Дональда Трампа деякий час ще намагався балансувати між інтересами республіканців Трампа і демократів Байдена. Зокрема, він мав відношення до відкриття декількох кримінальних справ за фактом корупції в українській компанії Burisma, де був працевлаштований син Джо Байдена Хантер Байден. Очевидно, що дане корупційне працевлаштування Хантера Байдена було пов'язане виключно з його родинними стосунками і можливостями.

Однак, після перемоги Джо Байдена на президентських виборах у США в листопаді 2020 року Зеленський змушений був «перевзутися» і швидко закрив усі кримінальні справи, пов'язані з корупцією в Burisma і Хантером Байденом. З того часу президент України перебуває під щільним контролем і опікою ліберально-глобалістського табору на чолі з Демократичною партією США, що, зрозуміло, прекрасно знає Дональд Трамп і що безпосередньо вплинуло на остаточне формування ставлення Трампа до самого Зеленського, а відповідно і до самої проблематики російсько-української війни.

Як би там не було, але ми вже зараз бачимо, що тарифна війна, оголошена Трампом, призвела до масштабних обвалів практично на всіх ключових фондових ринках світу. Вже лунають гучні прогнози, що поточний хаос - це кінець століття Америки. США відмовляються не тільки від ролі своєї країни, як такої, що стоїть на сторожі ліберальних цінностей у всьому світі, але і відмовляються від ролі провідної економіки т.зв. «вільного ринку».

Категорія «вільний ринок» і так була вкрай надуманою і дуже далекою від реальних торговельно-економічних відносин епохи імперіалізму. Протекціонізм, квотування та обмежувальні мита завжди супроводжували світову торгівлю, а словоблуддя про «вільний ринок» лише прикривало економічні інтереси провідних світових гравців. Але, схоже, що Трампу набридло і це лицемірне маскування. Він уже зробив низку заяв про можливий вихід США зі Світової організації торгівлі (СОТ) і нещодавно заблокував обрання нових суддів до органів СОТ, що потенційно може паралізувати здатність цієї організації виносити судові рішення. Крім того, Сполучені Штати в березні 2025 року призупинили свою сплату фінансових внесків за 2024 і 2025 роки до Світової організації торгівлі.

 

Передумови американо-російської імперіалістичної змови

Зараз аналітики ламають списи навколо пояснення першопричин повороту Трампа в бік Путіна. New York Times — основний рупор ліберальної буржуазії Америки — нещодавно вийшла з заголовком: «Поворот Трампа в бік путінської Росії перевертає політику США протягом поколінь».

Серед цих причин традиційно називають і прагнення послабити Західну Європу, яка стає для імперіалізму США конкурентом. Politico, зокрема, посилається на анонімного європейського дипломата, який стверджує, що «тепер у нас є альянс між російським президентом, який хоче знищити Європу, і американським президентом, який також хоче знищити Європу». Трамп, дійсно, буквально за кілька місяців знищив саму категорію «трансатлантичне співробітництво», фактично ліквідувавши колись грізний імперіалістичний блок НАТО на корені.

Серед першопричин даного геополітичного розвороту традиційно також називається прагнення Дональда Трампа якось розвалити досить міцний військово-економічний союз молодих імперіалізмів Китаю і Росії. Трамп оголосив про підвищення імпортних мит на товари з Китаю до 125% (!), в той же час Росія і її сателіт Білорусь взагалі якимось дивним чином опинилися поза списком країн, до яких було застосовано підвищення тарифів. Пояснення адміністрації Трампа про те, що ці країни не торгують з США, виглядає не стільки дурістю, скільки відвертим цинізмом. У списку країн, до яких були застосовані санкції, опинилися навіть нікому невідомі і безлюдні острови, де живуть тільки пінгвіни.

До України, яка стікає кров'ю внаслідок російської імперіалістичної агресії, було застосовано мито в 10%, а до імперіалістичного агресора не застосовано в принципі. Нескладно припустити, що 0-ве мито на експорт товарів до США з Росії та Білорусі сприятиме залученню додаткових інвестицій в економіку цих країн з авторитарними режимами Путіна і Лукашенка. Очевидно, що Трамп дуже сподівається, що цей його безпрецедентний крок буде належним чином оцінений Путіним і спровокує розрив економічних, політичних і військових зв'язків між Росією і Китаєм, на який спрямований основний удар санкцій Трампа.

Ми вже зазначали раніше, що колаборація американського імперіалізму з російським імперіалізмом, тобто різке зближення Дональда Трампа і Володимира Путіна, негайно позначилося і на різкому потеплінні відносин США з білоруським диктатором Олександром Лукашенком. Команда Трампа заявила про те, що готується найближчим часом чергова «угода», згідно з якою з Білорусі та Лукашенка знімають американські економічні та персональні санкції, а натомість Лукашенко оголосить амністію ряду політв'язнів у Білорусі.

У цьому глобальному контексті вже мало кого здивувало в світі, що Сполучені Штати Америки вийшли з групи з розслідування злочинів Росії в Україні. Та ж NYT з посиланням на свої джерела повідомила, що таке рішення є ознакою того, що «адміністрація Трампа відходить від зобов'язання президента Байдена притягнути Путіна до особистої відповідальності за злочини, скоєні проти українців».

Не можна не вказати на ще один важливий аспект, який безпосередньо пов'язаний з передумовами американо-російської імперіалістичної змови. Трамп, схоже, щиро вважає, що світовий порядок, який склався після Другої світової війни і заснований на Ялтинських угодах 1945 року про розподіл світового впливу, стає вже вкрай невигідним для американського імперіалізму. Трамп бачить в Ялтинських угодах лише задушливі пута, через які американський імперіалізм відстав від своїх конкурентів і від яких він повинен позбутися, щоб захистити свою світову гегемонію.

Путін своєю збройною агресією проти України дав прекрасний приклад Трампу, як можна відкрито наплювати на всі базові конструкції міжнародного права з його «непорушністю кордонів» і засудженням загарбницьких воєн. Таким чином, легітимізація дій Путіна і повернення його в обойму політиків, з якими Захід може потиснути руку, стає для Трампа важливою стратегічною метою його поточної зовнішньої політики. Адже це дозволить виправдати і легітимізувати всі можливі в подальшому імперіалістичні атаки вже самих Сполучених Штатів проти тих країн і народів, які стануть на шляху американського імперіалізму.

Дональд Трамп рішуче скидає з американського імперіалізму всі його маскувальні маски і фігові листки «захисту демократії і прав людини», повертає його до первісного формату «закону джунглів» дикого капіталізму. Агресивному імперіалізму Трампа більше не потрібні ні «союзники», ні «партнери». Загрози територіальної анексії членів НАТО – Данії та Канади – є лише підтвердженням цієї очевидності. Виняток, схоже, становить лише Ізраїль, як імперіалістичний анклав на Близькому Сході і як фактор, що дозволяє тиснути на близькосхідні династичні режими нафто- і газоносних арабських країн.

Дональд Трамп, очевидно, відчуває глибоку повагу і навіть заздрість до Володимира Путіна. Авторитарна й антидемократична парадигма особистості Трампа вже зараз протестує проти базових конституційних буржуазно-демократичних принципів про неможливість для громадян США виконувати функції президента більше двох термінів. З моменту свого переобрання на пост президента США Дональд Трамп неодноразово висловлював думку про можливість балотуватися на третій термін. 5 термінів президентства незмінного авторитарного диктатора Володимира Путіна – це як «рожева мрія» і як предмет щирої заздрості для Дональда Трампа, сильно обмеженого і пов'язаного путами буржуазної демократії, яку він вже зараз готовий викинути на умовне «звалище історії».

 

Змова за спиною України: реінкарнація Мюнхена-1938 [1]

Відновимо в пам'яті хроніку останніх подій. 12 лютого 2025 року Президент США Дональд Трамп у своїй публікації на соціальній медіаплатформі Truth Social написав про телефонну розмову з президентом Росії Путіним. Цей твіт Трампа буквально розірвав світові мас-медіа і викликав ефект вибуху бомби у світовій спільноті. Трамп заявив, що у нього була «довга і продуктивна телефонна розмова з Путіним», а також висловив побажання, щоб спільна робота США і Росії принесла «користь обом країнам». Таким чином, США і Росія домовилися розпочати переговори про припинення війни в Україні, навіть не поставивши саму Україну до відома про початок цих сепаратних міжімперіалістичних переговорів у неї за спиною.

Цікаво відзначити, що згодом у переговорах у Саудівській Аравії у форматі США-Росія взяли участь держсекретар США Марко Рубіо, директор Центрального розвідувального управління (ЦРУ) Джон Реткліфф, радник з національної безпеки Майк Уолтц і спеціальний представник по Близькому Сходу Стів Віткофф. Як ми бачимо, Трамп, навіть формуючи склад даної делегації, врахував всі побажання Володимира Путіна. Зокрема, з її складу під тиском Путіна був виключений Спецпредставник президента США по Україні Кіт Келлог, який до недавнього часу ще дозволяв собі іноді згадувати в публічних заявах про інтереси України.

Президент України Володимир Зеленський до останнього очікував, що якийсь «мирний план Трампа» буде представлений на Мюнхенській конференції з безпеки, куди він приїхав. Однак Трамп і Путін тоді проігнорували не тільки Зеленського, але і так званих «європейських партнерів США», які традиційно наполягали на своїй участі в переговорах про припинення війни між Росією і Україною.

Вже 15 лютого 2025 року у своєму виступі на Мюнхенській конференції з безпеки Володимир Зеленський, фактично, заявив про свою категоричну незгоду з політикою Трампа щодо сепаратних переговорів з Росією, натякаючи на зраду Трампом інтересів України. Зеленський у своїй промові спробував звернутися до ключових країн Європейського Союзу за військовою та фінансовою підтримкою, розуміючи, що від США Дональда Трампа її вже чекати не доводиться. Однак видається очевидним, що сукупна військова допомога з боку Європейського Союзу Україні буде вкрай невеликою і не може за своїм розміром і потенціалом зрівнятися з американською допомогою, якій, судячи з усього, вже прийшов остаточний кінець.

На даний момент важливо відзначити, що цей абсолютно міфічний «мирний план Трампа» так і не був досі публічно озвучений і представлений. Але його загальні контури вже очевидні для всіх. Бажаючи підіграти Путіну, Трамп проблему окупованих Росією українських територій з 2014 по 2022 роки (Крим і частина Донбасу) взагалі вивів за рамки поточних мирних переговорів, а припинення вогню і заморожування конфлікту передбачається, що буде здійснено по лінії поточної ситуації на фронті. При цьому з Російської Федерації, ймовірно, знімається основна частина американських економічних і персональних санкцій. Такий варіант, безумовно, влаштовує Путіна, оскільки Росія перебуває в украй ослабленому становищі у зв'язку з героїчним українським опором і відсутністю будь-яких, дійсно, значущих успіхів на фронті.

Трамп і його команда постійно вказують Зеленському на вкрай корумпований характер його режиму, на його низькі рейтинги, а також на той факт, що в Україні необхідно, нарешті, провести президентські та парламентські вибори. Однією з найсерйозніших загроз Зеленському з боку команди Трампа стала загроза проведення повного фінансового аудиту поставок Україні американської військової допомоги. Близький до Трампа журналіст Такер Карлсон у своїх ефірах прямо звинувачував Зеленського в тому, що поставлена Україні зброя знайдена на озброєнні у мексиканських наркокартелів. Такер Карлсон не надав жодних доказів, однак, судячи з усього, це й не було потрібно, оскільки ці звинувачення були зроблені, головним чином, з метою досягнення повної керованості Зеленського напередодні «угоди» між Трампом і Путіним.

Розуміючи всю слабкість своїх позицій, Володимир Зеленський запропонував Дональду Трампу монопольну розробку в інтересах США українських рідкісноземельних мінералів. Зеленський сподівався, що Трамп як бізнесмен схопиться за цю пропозицію і продовжить постачання зброї в Україну. Однак, він тут потрапив у пастку Трампа. Трамп охоче скористався цією пропозицією, але не в плані продовження американських поставок озброєння в Україну, а в плані повернення Україною грошей за вже раніше поставлену зброю.

Зрозуміло, що Зеленський, коли зрозумів свій провал, то спробував якось дезавуювати цю «угоду» або хоча б вивести Трампа на якісь пропозиції, що стосуються подальшої підтримки України з боку США. Однак, необхідно нагадати, що, незважаючи на тотальну зачистку Зеленським медіа-простору від політичних опонентів, громадськість України вкрай негативно сприйняла саму ідею продажу українських надр американцям. Згідно з Конституцією України її надра є власністю народу України і Президент Зеленський не має одноосібного права на розпорядження ними.

Скандал 28 лютого 2025 року в Овальному кабінеті Білого дому між Зеленським і Трампом остаточно показав всьому світу, що Трампу глибоко байдуже до проблематики «гарантій безпеки для України». Однак йому далеко не байдуже до колоніальної видобутку рідкісноземельних матеріалів в Україні. Послідувала за скандалом в Овальному кабінеті призупинення передачі американської зброї і розвідувальних даних Україні поставила Володимира Зеленського буквально на коліна перед Дональдом Трампом. Американська сторона розробила і запропонувала Україні на імплементацію ще більш хижацький варіант угоди щодо рідкісноземельних мінералів, який віддає під повний контроль США всю видобувну галузь економіки України.

Слід також вказати на той факт, що обіцянки Трампа швидко закінчити війну зіткнулися з дипломатичною грою Путіна щодо затягування переговорів про перемир'я при підготовці до більш масштабного наступу. Навряд чи Дональд Трамп буде готовий накласти на Росію хоч якісь нові санкції, навіть якщо цей очевидний факт затягування Путіним переговорів дійде до його голови. Але з іншого боку, російська економіка і без того стрімко занурюється в рецесію, а безперервні в своїй хаотичності торгові війни Трампа вже обрушили і ціну на нафту, від якої залежить здатність Росії продовжувати війну в довгостроковій перспективі.

Соціалістична політика як вихід із режиму світової турбулентності

Нам видається цілком очевидним той факт, що судомні і, багато в чому, сумбурні спроби Трампа трансформувати внутрішню структуру і субординацію світового імперіалізму тільки прискорюють його системну кризу і підкреслюють його повну нездатність вирішити проблеми глобального порядку.

Дружба одних імперіалістів проти інших імперіалістів лише повертає в масову свідомість жителів нашої планети страшні примари двох світових воєн минулого. А героїчний український опір російському імперіалізму, так само як і його зрада з боку США, лише підкреслили в черговий раз, що пригноблені імперіалізмом народи ні в якому разі не повинні пов'язувати свою долю з інтересами одного з імперіалізмів на противагу іншому. Імперіалістичні хижаки можуть між собою і сваритися, і миритися. Але все це робиться завжди і всюди (!) за спиною як трудящих самих імперіалістичних країн, так і за спиною пригноблених народів.

Ліберальна ширма імперіалізмом Трампа відкинута остаточно за непотрібністю. Ліберальна буржуазія якщо і не повалена остаточно, то, у всякому разі, по ній завдано нищівного удару з боку ультраправих, від якого вона ще дуже не скоро оговтається. Навіть мітинги антитрампівського протесту в США змушені зараз організовувати ліві реформісти типу Берні Сандерса і Олександрії Окасіо-Кортес, в той час як основні сектори ліберальної буржуазії США перебувають у стані глибокого нокауту.

У даній ситуації революціонери-соціалісти просто приречені знову стати єдиними захисниками свободи, демократії і самовизначення народів. Боротьба за свободу і демократію для нас невіддільна від планетарної антикапіталістичної і антиімперіалістичної боротьби пригноблених народів і робітничого класу.

[1] Мюнхенська угода: підписана 30 вересня 1938 року Великою Британією, Францією, Італією та Німеччиною. З ініціативи Герінга та за посередництва Муссоліні вони домовилися — без участі Чехословаччини — що Судети, територія Чехословаччини, стануть частиною Німеччини.

українське видання журналу МСЛ "Перманентна революція" №8

https://lis-isl.org/wp-content/uploads/2025/07/UCRANIANO-revolucion-Permanente-N-8.pdf

*****

Надзвичайно цікавий блог для надзвичайно цікавих людей ось ТУТ!