Олег ВЕРНИК, УСЛ
Відомий нам з дитинства вислів «кавалерійська
атака на капітал» для сучасної авангардної культури набуває своїх
мистецьких значень та актуалізацій. Зокрема й для великого художника-самоучки італійця
з Нового Йорку Мауріціо Каттелана –
безкомпромісного ліворадикального провокатора сучасного мистецтва та одного з
найяскравіших авангардних митців сучасності.
Народившись у простій і бідній родині, Каттелан розпочав свій шлях на
арт-сцені з виготовлення вручну меблів химерних форм. Спадкуючи ідеї Дюшана,
свій золотий унітаз під назвою «Америка»
Каттелан зробив для нью-йоркського Музею
Гуггенгайма. О 2016-му році золотий унітаз Каттелана помістили в музейному
туалеті і відвідувачі могли вільно ним скористатися. Як потім повідомив музей,
у підсумку в арт-об'єкт випорожнилося понад 100 тис. осіб. При цьому всім любителям напаскудити в мистецтво
доводилося досить довго чекати своєї черги, тим більше що кожні 15 хвилин
команда технічного персоналу оголошувала технічну паузу, щоб протерти золото
ганчірками.
Улюбленець колекціонерів і кураторів Каттелан байдужий до настороженості критиків
і снобів, які звинувачують цього лівака-італійця з Нью-Йорку в низькопробності використовуємих
цитат, у зайвому заграванні з культурою кітчу і поганому смаку. Обравши своєю зброєю постіронію, Мауріціо
Каттелан, наче відомий младогегельянський журнал «Щур», свідомо епатує публіку.
За всією навмисною провокативністю, гумором і витівками Каттелана на межі
фолу, стоїть щось більше, ніж просте бажання зачепити або потішити публіку.
Мауріціо Каттелан досліджує питання смерті, тлінності та марності буття в межах
існуючої класової системи визиску та гноблення, виступає з критикою буржуазного
суспільства споживання та його повсякденних кліше, шукає соціально-визвольну
альтернативу в революційному мистецтві. Бо повсякденна та буденна буржуазна культура,
на його думку, також цілком підлягає своєму цілковитому знищенню… «до
основанья, а затєм»…
Найчастіше його роботи мають відверто альтернативний та радикальний
характер, однак при подібної ангажованості Каттелан неймовірно успішний. Так,
знаменита скульптура «Дев'ятий вал»
(1999 р.), що зображує папу Римського, ураженого метеоритом, у 2006 році була
продана на аукціоні за 3 мільйони доларів. А на площі перед будівлею міланської
біржі стоїть мармуровий колос - скульптура Мауріціо Каттелана L.O.V.E. Кисть руки заввишки 4,6 метра
з піднятим догори середнім пальцем і відрубаними рештою висічена з білосніжного
каррарського мармуру.
Його фундаментальна праця, яка зараз знаходиться у знаменитій колекції Fondation Louis Vuitton, «Балада про Троцького» була зроблена в
1996 році. Цю роботу він присвятив великому українському
революціонеру-марксисту Левку Троцькому і роздумам про долю російської
революції.
З одного боку, це трохи дивний експонат - опудало коня, яке разом зі збруєю
висить під стелею замість люстри. Сам Мауріціо Кателлан, як вже зазначалося, ліворадикальний
художник, тож цілком природно, що його кумири - наші вітчизняні бунтівники. А
для західних художників постать Левка Троцького - втілення російської та
світової революцій початку ХХ століття і водночас - їх краху. Сам Мауріціо
говорив, що стрибок коня - це абсолютно
героїчний вчинок одинака, але водночас тварина начебто застрягла в стрибку,
вона безпорадно висить, змушуючи нас розмірковувати про те, що буде далі і чи є вихід із ситуації, що ситуації, що
склалася.
Чи зупинила сталінська
бюрократична контрреволюція цю «кавалерійську атаку на капітал» остаточно чи є
у революційного пролетарського авангарду ще сили поновити свій поступ? Каттелан буквально епатує нас, провокує думку, змушує
нас чесно та щиро відповідати на болючі питання. Відповідати самим собі…
Кінь, що безпорадно бовтається посеред порожнього простору в повному
спорядженні, буквально гіпнотизує. Як гіпнотизувала все XX століття і продовжує
гіпнотизувати й зараз ліва романтична ідея і фігура Левка Троцького. Приречено звисаюче
зі стелі опудало коня, немов зупиненого на бігу, шокує глядача і привертає до
себе увагу. Поєднання одразу кількох популярних емоційних тригерів - революція,
кавалерійська атака, страждання тварин - працюють як провокація і чіпляють «за
живе».
Але кінь - це ще й обов'язковий атрибут лицаря, дуже важливий символ для
революційної ментальності з його героїчним, визвольним пафосом. Червоноармійці, які мріяли проскакати на
своїх конях по всьому світу, щоб ввергнути його в очищувальну безодню світової
революції, теж були останніми лицарями XX століття…
*****
Ołeh Wernyk: Popierać Majdan. Majdan obywatelski, a nie polityczny czy oligarchiczny [для видання "geopolityka.net", архив: 05.04.2014]
https://oleg-vernyk.blogspot.com/2026/03/oeh-wernyk-popierac-majdan-majdan.html
Коментарі
Дописати коментар