Пес Патрон закликає - не здаватися та вперто чинити опір системі!

Зображення
Ми учора повідомляли - які складнощі у відносинах мають Пес Патрон та його кохана Рейчел через російську імперіалістичну агресію. Про це було ТУТ : Але ж справжні випробування для нашого ватажку низового опору на цьому лише починалися. Мусора обкліїли усі вїзди до Києва оголошеннями в стилі "пропала собачка". Мета зрозуміла - відволікти увагу громадськості від суворої правди життя. Навіть погоняла для мужніх собак вигадали фейкові... А насправді пінчер Маркс та такса Енгельс з однодумцями вже 3 дні готують визволення правдолюбця пса Патрона, який був незаконно ув'язнений в Лук'янівське СІЗО на замовлення буржуазної влади... Ніколи не здавайтеся!!! Час розплати з ворогами українського трудового люду близький як ніколи!!! Пес Патрон!  Пес Патрон!!  Пес Патрон!!! *********** З усією неіронічною  творчістю Олега Верника, що була зібрана в цей блог, можна ознайомитися  ТУТ  (просто натисніть на рожеве)  
Дописати коментар

ПОВЕРНЕННЯ МАХНА - 2009 [архів, 2009]

 


Ми чекали на ЙОГО повернення і ВІН повернувся… 

Месія світової комуни повернувся яскраво та блискуче, в мить нищівно нищіючи буденну свідомість оточуючого нас репресивного буття буржуазної столиці.

Воля або смерть!!! ЙОГО озброєна за останнім словом та тюнінгована тачанка Mitsubishi L200 почувала себе на київських шляхах наче риба у воді соленого Сивашу, де багато його бійців прийняли свій останній бій та відійшли у вічність…

ВІН був разом із хлопцями, коли Батько наказав повернутися… Із вічності у буденність, із раю в пекло… Нам було соромно… Соромно за стан справ, соромно за нас, соромно за інших…

Ми заплющили очі, коли вперше побачили ЙОГО світло. А коли ми їх відкрили – ми вже були іншими…

Осередки робітничо-селянського опору під ЙОГО чуйним зором щомить почали розгортати свою непереможну мережу.

Окупаційні страйки, робітничі ради, селянські та повстанські комітети… Україна відроджується, Україна починає вільно дихати, Україна починає жити…

ВІН плакав від щастя коли бачив навколо себе вільних людей. Ми плакали від щастя коли бачили ЙОГО справді щасливим...

ВІН сумував за Батьком, за своїми чорними братами, за Духом святим лівославним…

Але ж ЛІВА СПРАВА для НЬОГО завжди була попереду порожнечі особистих почуттів. 

ВІН пам’ятав Троцького, але ж не тримав образи на його нащадків, ВІН знався на колумбарії Пер-Лашезу, але ж був живіше за всіх живих…

Ще ніколи кавалерійська атака на капітал не виглядала так впевнено. Ще ніколи естетика народного звільнення не виглядала так природно. Ще ніколи піднесення революційної маси так гармонійно не супроводжувалося всенародним карнавалом пригнічених. 

Повсталі навперебій змагалися за сурми, щоб заграти степову пісню свободи. Тисячолітня гріховність людської натури була нарешті подолана солідарними діями трудящого люду…

Чи був шанс ЙОМУ залишитися серед НАС???

Чи є у НАС шанс повернути ЙОГО знов?

 

Олег ВЕРНИК (літо, 2009)

Коментарі

Дописати коментар